Характеристика Мирослави з цитатами “Захар Беркут”
Характеристика Мирослави з твору “Захар Беркут” з цитатами
Мирослава – дочка заможного боярина Тугара Вовка. Багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. Її батько – сильний чоловік, “як дуб”-, і Мирослава достойна його дочка.
“…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,- той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу”
Побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї:
“От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!” 1
Тугар Вовк робить велику помилку – зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. Мирослава не згодна з батьком, для неї Батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька:
“Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру”.
Потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. Коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: “Не хочу його ласки!”
Мирослава – це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. Вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. І хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї – це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй Батьківщині. Батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча Мирослава залишається з Максимом.
Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо “Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів”. Мирослава полюбила простого селянського хлопця.
У цьому образі Іван Франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки – незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава – один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.