Хіба ревуть воли, як ясла повні? – роман, написаний братами Панасом Мирним та Іваном Біликом у 1875 році.
Хіба ревуть воли, як ясла повні? історія написання
Поштовхом до написання роману стала подорож Панаса Мирного від Полтави до Гадяча. 1874року у журналі “Правда” письменник опублікував нарис “Подоріжжя од Полтави до Гадяча”, який і був покладений в основу майбутнього роману. Почута від візника розповідь про “відомого чи не на всю губернію розбишаку” Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам’яті, “як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів”. Найбільше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.
Робота над романом тривала чотири роки: з 1872 до 1875. Немає жодних свідчень про те, чи збирав Панас Мирний додаткові відомості про Василя Гнидку. Вочевидь, головний персонаж твору – Нечипір Вареник (Чіпка) – вигаданий персонаж, якого автор поселив у селі Піски Гетьманського повіту на Полтавщині. Село Піски існувало насправді, проте знаходилося воно у Гадяцькому повіті, а Гетьманський – вигаданий письменником.
Готовий рукопис повісті Рудченко надіслав братові Іванові, який тоді працював під літературним псевдонімом Іван Білик, був відомим фольклористом і літературним критиком. Той загалом схвально оцінив сюжет роману, проте зробив деякі суттєві зауваження. Всього редакцій роману було шість. Уже після третьої редакції, поради Івана Білика переросли у співпрацю з Панасом Мирним, спрямовану на вдосконалення твору.
Остаточний варіант роману не зміг вийти друком в Україні. Він був надрукований лише 1880 року у Женеві за сприяння Михайла Драгоманова.