Твір Достоєвського » Хлопчик у христа на ялинці » читати скорочено на українській мові Ви можете за 2 хвилини.
«Хлопчик у Христа на ялинці» Достоєвський скорочено
Основу сюжету оповідання склав образ маленького жебрака-хлопчика (шести років або молодше), зачарованого видом новорічної ялинки за вікном багатого будинку, де багато світла, багато іграшок, багато смачної їжі, багато ошатних і чистих дітей танцюють і веселяться під звуки музики, а він змушений замерзати на людних петербурзьких вулицях, голодний, кинутий напризволяще своїми бідолашними батьками. Він давно не їв досита і не бачив нічого, крім пияцтва, злиднів, грубості, розпусти і байдужості петербурзьких нетрів. На якийсь момент мрії хлопчика про щасливе дитинство збуваються, і він виявляється на новорічному святі серед таких же, як і він, дітей, захоплений туди невідомим тихим голосом, — він потрапив на «Христову ялинку».
О, яке світло! О, яка ялинка! Та й не ялинка це, він і не бачив ще таких дерев! Де це він тепер: все блищить, все сяє і кругом все лялечки, — але ні, це все хлопчики і дівчатка, тільки такі світлі, всі вони кружляють біля нього, літають, всі вони цілують його, беруть його, несуть з собою, та й сам він летить, і бачить він: дивиться його мама і сміється на нього радісно.
— Мама! Мамо! Ах, як добре тут, мамо! — Кричить їй хлопчик, і знову цілується з дітьми, і хочеться йому розповісти їм скоріше про тих лялечок за склом. — Хто ви, хлопчики? Хто ви, дівчатка? — Запитує він, сміючись і люблячи їх.
— Це «Христова ялинка», — відповідають вони йому. — У Христа завжди в цей день ялинка для маленьких діточок, у яких там немає своєї ялинки… — І дізнався він, що хлопчики ці та дівчатка все були все такі ж, як він, діти, але одні замерзли ще в своїх корзинах, в яких їх підкинули на сходи до дверей петербурзьких чиновників, інші задохлась у чухонок, від виховного будинку на прогодування, треті померли у висохлих грудей своїх матерів, під час самарського голоду, четверті задихнулись в вагонах третього класу від смороду, і всі-то вони тепер тут, всі вони тепер як ангели, всі у Христа, і він сам серед них, і простягає до них руки, і благословляє їх і їх грішних матерів… А матері цих дітей все стоять тут же, в сторонці, і плачуть ; кожна впізнає свого хлопчика або дівчинку, а вони підлітають до них і цілують їх, втирають їм сльози своїми ручками і прохають їх не плакати, бо їм тут так добре…
А внизу на ранок двірники знайшли маленький трупик замерзлого за дровами хлопчика; розшукали і його маму… Та померла ще раніше його; обидва побачилися у господа бога в небі.