Хорхе Луїс Борхес (1899-1986) – аргентинський поет, критик і публіцист.
Хорхе Луїс Борхес біографія
Хорхе Франсіско Ісідоро Луїс Борхес Асеведо народився 24 серпня 1899 року в місті Буенос-Айрес.
1905 року Борхес розпочав навчання в англійської домашньої вчительки. Наступного року він написав своє перше оповідання “La visera fatal”. У віці дев’яти років Борхес переклав з англійської на іспанську відому казку Оскара Вайльда “Щасливий принц”, яку згодом було опубліковано у газеті “Ель Паїс”.
Навчання у школі Борхес розпочав у 9 років одразу з четвертого класу.
Втікаючи від Першої світової війни родина осіла у Женеві, де він навчався в школі, де захопився французькою реалістичною прозою, експресіоністською і символічною поезією, творчістю Рембо, Шопенгауера, Ніцше, Карлайла, Честертона, почав писати вірші французькою.
У 1919 сім’я Борхеса переїхала до Іспанії, де Борхес написав дві книги, які не опублікував: “Los ritmos rojos” і “Los naipes del tahúr”. У Мадриді і Севільї Борхес приєднався до ультраїстів. Ультраізм є прихильником використання сміливих образів і нахабних метафор в спробі створити чисту поезію, відокремлену не тільки від минулого, а й від справжнього.
Борхес, що приніс цей рух в Аргентину, ніколи строго не дотримувався цих принципів. За своє життя Хорхе Луїс Борхес допоміг заснувати три авангардних журнали, був директором Національної бібліотеки і викладачем англійської мови в університеті Буенос-Айреса.
Його вірші, зібрані в збірки “Пристрасть до Буенос – Айреса” (Fervor de Buenos Aires, 1923), “Місяць навпроти” (Luna de enfrente, 1925), “Сан – Мартинський зошит” (Cuaderno San Martin, 1954), “Dreamtigers” (1964), “A Personal Anthology” (1967), “Вибрані поеми: 1923-1967″(1972), і “Хвала пітьмі”, часто надихався повсякденним життям або епізодами аргентинської історії. Характеризуючись ліризмом, уявою і сміливістю, вони, за словами Борхеса, є духовними пригодами.
Його есе, зібрані в “Inquisiciones” (1925), ” Otras inquisiciones / Нові розслідування” (1960) , а також переклади в “Обрані есе і новели” (1999) загалом пройніті філософією і літературною критикою.
1 вересня 1967 року 68-річний Борхес обвінчався з 57-річною вдовою Ельсою Астете Мільян але шлюб розпався у жовтні 1970 року.
1968 року Борхес подорожує Чилі, Європою і Ізраїлем, де виступає з публічними лекціями. 1969 року виходить переклад “Листя трави” Волта Вітмена, зроблений Борхесом. 1970 року виходить збірка оповідань Борхеса “Повідомлення Броуді” (ісп. El Informe de Brodie). Його пізні вірші були опубліковані в збірках “Ділок” (ісп. El Hacedor, 1960), “Хвала тіні” (ісп. Elogia de la Sombra, 1969) і “Золото тигрів” (ісп. El oro de los tigres, 1972).
1972 року Хорхе Луїс Борхес їде до США, де отримує численні відзнаки і читає лекції у кількох університетах. 1973 року він отримує звання почесного громадянина Буенос-Айреса і йде з посади директора Національної бібліотеки.
Письменник багато подорожує, у подорожах його супроводжує колишня співучениця Марія Кодама, з якою він одружується 26 квітня 1986 року.
У 1979 Борхес отримав Премію Сервантеса – найпрестижнішу в іспаномовних країнах нагороду за заслуги в області літератури. Його останньою прижиттєвою публікацією була книга “Атлас” (ісп. Atlas, 1985) – збірка віршів, фантазій і дорожніх нотаток.
1986 року видатний аргентинець переїжджає до Женеви, де й помирає 14 червня у віці 86 років від раку печінки і емфіземи легень