Хронологічна таблиця життя і творчості Тютчева викладена в цій статті.
Тютчев Федір — російський поет, дипломат, консервативний публіцист, член-кореспондент Петербурзької Академії Наук з 1857 року.
Хронологічна таблиця Тютчева
23 листопада 1803 — Федір Іванович Тютчев народився в родовитій дворянській сім’ї в селі Овстуг Орловської губернії (нині Брянська область).
1810 — Тютчеви переїхали до Москви, Федору вони найняли вихователя — поета і перекладача С. Є. Раїч. Учитель прищепив Федору Івановичу пристрасть до літератури і поезії, і вже в 12 років Тютчев перекладав Горація.
1812 — При окупації Москви Наполеоном сім’я Тютчева тимчасово переїхала в Ярославль, а після знову повернулася до Москви
1819 — Опублікована перша робота Федора Тютчева — переклад «Послання Горація до Мецената». Восени майбутній великий російський поет вступає до Московського університету на словесне відділення
1821 — Тютчев стає кандидатом словесних наук. Його запрошують на роботу до Європи як понадштатного чиновника
1822 — У липні Тютчев їде до Мюнхена, де живе наступні 22 роки. У Баварії він активно займається перекладами творів таких письменників, як Гейне і Шиллер.
1826 — У березні Тютчев одружився на графині Ботмер (була на 4 роки старша його, і мала 4 дітей від першого шлюбу). Разом вони були 12 років, в цьому шлюбі народилися три дочки. Платня Федора Тютчева на той момент була дуже скромна, жили бідно.
1828 — Вірш «Люблю грозу на початку травня»
1829 — вірші «Літній вечір», «Безсоння» і «Бачення»
1830 — створено шедевр світової літератури Silentium!, а також «Осінній вечір»
1833 — Познайомився з 22-річною Ернестіною Денберг, сестрою публіциста Пфеффеля, в яку закохався. Законна дружина дізналася про зраду чоловіка і навіть хотіла покінчити життя самогубством, але в підсумку простила Тютчева. Цей роман був дуже скандальним, дійшло навіть до того, що Федора Івановича перевели з Мюнхена в Турин
1836 — Пушкін у своєму журналі «Современник» надрукував вірші Федора Івановича
1838 — 28 серпня його дружина Елеонора померла
1839 — Федір Тютчев вирішує обвінчатися зі своєю пасією Ернестіною, незважаючи на те що їх роман викликав скандал у суспільстві. У шлюбі Ернестіна народжує поетові 2 синів
1841 — Поета позбавили звання камергера, він був відсторонений від державної служби
1843 — Тютчев пише переважно політичні статті: «Росія і Німеччина», «Росія і Революція», працює над твором «» Росія і Захід «
1844 — поет повернувся до Росії і почав брати активну участь у світському житті країни
1848 — Політичні статті повернули до нього довіру імператора. Тютчеву знову присвоїли звання камергера і взяли на роботу в Міністерство закордонних справ у Петербурзі
1850 — Федір закохується в Олену Денісову, яка працювала класною дамою в Смольному інституті, в якому проходили навчання дочки поета. У той же час продовжуючи любити Ернестіну, Тютчев вирішує жити на 2 будинки. Олена Денисова також пристрасно закохується в Тютчева. Вона народила поетові двох синів і дочку, які згодом мали трагічне в той час життя «незаконнонароджених»
1851 — пише вірш «Як веселий гуркіт літніх бур», «О, як убивчо ми любимо»
1854 — Виходить у друк перший збірник віршів Федора Тютчева. У доповненні до «Современника» опублікували 92 вірша поета. Вірш «Остання любов», присвячений Денисовій.
1864 — Олена Денисова захворіла на туберкульоз і померла. Після цього Тютчев повертається до своєї дружини Ернестіни.
1868 — У пресі з’являється друга прижиттєва збірка Федора Тютчева
1 січня 1873 — Тютчев вийшов на прогулянку, але незабаром його привезли назад, половина його тіла була вражена паралічем
15 липня 1873 — Тютчев помер у Царському Селі.