Гайдамаки – цю поему ми всі вивчали ще в школі, але з часом ми можемо забути хто автор, хто написав Гайдамаки.
Хто написав Гайдамаки
Автор Гайдамаки – Тарас Шевченко. Гайдамаки – це історико-героїчна поема Шевченка, перший український історичний роман у віршах. Вступ до “Гайдамак”, датований 7 квітням 1841 року, поет написав після завершення твору.
В поемі “Гайдамаки” Шевченко оспівав повсталий народ, його непереможну волю в боротьбі проти соціального і національного гніту, звеличив його мужність і душевну красу.
У творі “Гайдамаки” Шевченко уперше у європейському романтизмі поставив у центрі твору не героя-одинака, а народних месників, “громаду в сіряках”.
Гайдамаки аналіз поеми
Гайдамаки Шевченко головні герої
Головний герой твору – повсталий народ. “Гайдамаки” – поема полум’яного, грізного народного гніву, породженого соціальною і національною кривдою.
Образ повсталого народу конкретизується в поемі в трьох героїчних постатях – Яреми Галайди, Максима Залізняка та Івана Гонти.
Також в поемі є образ української дівчини Оксани.
Жанр Гайдамаки: поема (революційно-романтична, історико-героїчна, соціальна; перший український історичний роман у віршах).
Тема Гайдамаки: боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 р. під назвою Коліївщина на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.
Головні ідеї Гайдамаки : необхідність перегорнути трагічну сторінку історії, по-сучасному оцінити минуле; заклик до єднання слов’янських народів; усвідомлення того, що здобуття незалежності – ідеал історичного розвитку нації; осмислення можливостей вирішення конфліктів між на-родами-сусідами, історичного примирення народів; складність історичної долі українського народу, невідворотність його боротьби за визволення; “крила” особи в злитості її боротьби з боротьбою свого народу.
Композиція і сюжет Гайдамаки: 2 вступи, 10 розділів, епілог; відсутність розв’язки.
Лірично-філософський вступ: роздуми над плинністю часу, вічними змінами в природі і в людському суспільстві (“Все йде, все минає”); звернення до гайдамаків.
“Інтродукція”: характеристика політичного стану в суспільстві, розкриття причин повстання – експозиція першої сюжетної лінії (СЛ).
“Галайда”: знайомство з наймитом Яремою, його коханою дівчиною Оксаною – експозиція другої СЛ.
“Конфедерати”: напад конфедератів на жида Лейбу, вимагання в нього грошей; Лейба вказує на титаря у Вільшаній, який зберігає церковні гроші, та його дочку Оксану – зав’язка.
“Титар”: зустріч Яреми з Оксаною в гаю; конфедерати закатували титаря, Оксану забрали із собою – розвиток подій.
“Свято в Чигирині”: туга поета за гетьманським ладом в Україні; гайдамаки зібралися в Чигирині перед повстанням освятити ножі; елементи драматичного твору (полілоги старшин, запорожця, кобзаря, гайдамаків) – розвиток подій.
“Треті півні”: початок загальнонародного повстання (“Гомоніла Україна,//довго гомоніла”); Ярема приєднується до гайдамаків – розвиток подій
“Червоний бенкет”: розгортання повстання (“Задзвонили в усі дзвони //По всій Україні; закричали гайдамаки: “Гине шляхта, гине!”); Ярема дізнається про смерть титаря й полон Оксани, записується в гайдамаки, тужить за коханою – розвиток подій.
“Гупалівщина”: загальнонародний характер повстання; Ярема з гайдамаками мандрує повстанською Україною; зустріч із підлітком з Керелівки – розвиток подій.
Бенкет у Лисянці: Гонта й Залізняк на чолі повстання; жорстока помста гайдамаків (“Кари ляхам, кари!”); бенкет серед трупів; зустріч із Лейбою, який показує, де Оксана; Ярема рятує Оксану – розвиток подій.
“Лебедин”: Оксана перебуває в Лебедині під наглядом черниці; вінчання Яреми й Оксани – кульмінація другої СЛ.
“Гонта в Умані”: продовження повстання (“минає літо, //А Україна, знай, горить”)’, страшні наслідки руйнування; трагедія Гонти – убивство синів – кульмінація першої СЛ.
Епілог: наслідки повстання; основне джерело написання поеми – народні перекази; долі керівників повстання – за народною версією.
Про що поема Гайдамаки
Про твір: головним героєм поеми є повсталий народ (про це свідчить і назва твору), який конкретизується в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Гонти, Залізняка, Волоха, кобзаря, запорожця та ін. Шевченко розвіяв міф багатьох істориків про гайдамаків як розбійників, лиходіїв, які в жадобі крові втратили людські якості.
Для змалювання образів Залізняка й Гонти Т. Шевченко використовував фольклорні джерела, зокрема перекази, пісні. Величним й одночасно простим постає Максим Залізняк у народній пісні “Гей, літа орел”, названий “орлом сизим”, “отаманом”, а гайдамаки – “орлята”, “хлоп’ята”, “сини його, діти”. Залізняк – хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові.
За народними джерелами письменник подає і смерть ватажків: невідомо, як і де загинув Гонта; а Залізняк “Умер неборака. // Нудьга його задавила //На чужому полі, //В чужу землю положила”. Болить душа поета, що “Нема Гонти; нема йому //Хреста, ні могили”; що нащадки не ставлять собі запитань: “Де Гонти могила? Мученика праведного //Де похоронили?//Де Залізняк, душа щира, //Де одпочиває?”
Такими ж привабливими рисами змальовано в поемі й Івана Гонту. Найповніше його характер розкривається в розділі “Гонта в Умані”. Він – один із керівників повстання. Це трагедійний образ ідеального ге-роя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим в ім’я свободи батьківщини. У сцені дітовбивства Т. Шевченко відходить від історичної правди, проте тут вражає художня правда – довершені психологічні сцени страждань героя, який має вибирати між вірністю присязі та життям власних дітей.
Наймит-попихач Ярема, якому гайдамаки дали прізвище Галайда, ставши повстанцем, борцем за справедливість, відчув, що в боротьбі за волю в нього “виросли крила, // Що неба дістане, коли полетить”: народне повстання розігнуло пригноблену людину. Вражає чистота й глибина його любові до Оксани. Поет особливо ліризував ті місця, де показано стосунки закоханих, використовуючи весь арсенал народнопоетичних засобів образотворення: сцена зустрічі в гаю на тлі прекрасної української природи, багатої на звуки й барви; лірична пісня Яреми “У гаю, гаю”, з якої читач бачить ніжну, поетичну душу юнака; внутрішні монологи хлопця про свою сирітську долю, проте освітлену образом коханої; пестлива, експресивна лексика в устах молодих. Удалим композиційним прийомом є те, що найліричніший розділ “Титар” подано в обрамленні жорстоких знущань шляхтичів над народом, катувань Оксаниного батька титаря. Ця антитеза підсилює експресивне змалювання подій (Г. Дмитренко).
Тепер ви знаєте про що твір, та хто автор, хто написав Гайдамаки
Хто написав Гайдамаки