“Заповіт” (“Як умру то поховайте”) – програмний вірш у формі послання-„заповіту” Тараса Шевченка, написаний 25 грудня 1845 року в Переяславі.
Вірш є своєрідним гімном визвольної боротьби українського народу, мав і має великий вплив на українську культуру, зокрема, був покладений в основу музичних творів низки композиторів, активно використовується в культурному житті, перекладений понад 150 мовами народів світу.
Хто написав музику до Заповіту Шевченка
Музику до заповіту Т. Г. Шевченка писали багато композиторів. Найвідоміші варанти належать М. Лисенку та Г. П. Гладкому.
“Заповіт” став основою для музичних творів багатьох композиторів.
Цікава історія музики “Заповіту”. Через сім років після смерті автора “Кобзаря” громада Львова збиралася вперше відзначити Шевченкові роковини великим концертом. Пісень на слова Шевченка тоді майже не було. Зважаючи на цю прикру обставину, львів’яни звернулися до молодого київського композитора Миколи Лисенка з проханням написати Музику до “Заповіту”.
Микола Лисенко охоче погодився виконати це прохання, напружено працював протягом тривалого часу, намагаючись поєднати дух шевченківської поезії зі специфікою української народної пісні, і напередодні сьомих роковин з дня смерті поета надіслав свій твір до Львова. Це був його перший оригінальний твір. У виконанні збірного хору львівської громади він уперше прозвучав у ювілейні шевченківські дні 1868 року.
Одночасно з Миколою Лисенком написав музику до “Заповіту” й галицький композитор Михайло Вербицький, проте художній рівень його композиції був нижчий. Текст “Заповіту” в нього співає тенор, а хор підхоплює тільки одну прикінцеву строфу – “Поховайте та вставайте…”. Широкого розповсюдження праця галицького композитора не здобула.
Із 1868 року хорові колективи виконували цю революційно-національну пісню в дуже урочистій обстановці. Кожного разу під час співу зал вставав.
Ця традиція – слухати спів “Заповіту” стоячи – поширилася на всю Україну.
1870 року з’явилася нова, цілком оригінальна мелодія “Заповіту”, яка швидко поширилася по всій Україні і незабаром стала популярною народною піснею. Написав її полтавський учитель музики Гордій Павлович Гладкий, самодіяльний хор, що збирався у домі композитора став першим виконавцем його музичної обробки вірша Т. Г. Шевченка “Заповіт”. Гордію Павловичу Гладкому пощастило створити хорову мелодію з величезною переконливою силою. У ній вражаюче поєднуються народний гнів до гнобителів і глибока любов до рідної України, заклик до боротьби за волю, за народне щастя і елементи ніжної лірики, яка характеризує українську природу. У музиці Г. Гладкого вдало відтворено узагальнений образ українського народу.
Незабаром Гордій Павлович довідався, що його “Заповіт” уже співають полтавські семінаристи, його мелодія звучить у Харківському університеті, що її знають у Києві. Твір Г. П. Гладкого дуже сподобався М. В. Лисенкові. Він зробив у ньому кілька незначних поправок, і пісня полинула у великий світ. Вона переходила від покоління до покоління як дорогоцінний скарб, як велике духовне надбання українського народу. Цей “Заповіт” співаємо ми і сьогодні.
Григорій Маркевич першим у 1909 в Полтаві надрукував ноти до “Заповіту” Кобзаря. Весь прибуток з цього видання мав піти у фонд пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві. З цензурнихміркувань прізвище автора замінили початковою літерою “Г.”, яка в наступних виданнях зникла. Мелодія тривалий час вважалася народною. Хорові обробки її здійснили Яків Степовий, Кирило Стеценко, Порфирій Демуцький, Олександр Александров, Олександр Спендіаров та інші.
На текст “Заповіту” написано й музичні твори великих форм: кантати Василя Барвінського (1918), Станіслава Людкевича (1934, 2-а редакція – 1955), Бориса Лятошинського (1939),Левка Ревуцького (1939), симфонічна поема Рейнгольда Гліера (1939).
Мелодію Гладкого до “Заповіту” покладено в основу вокально-симфонічної картини Дмитра Кабалевського в сцені похорону Василя Боженка в кіноепопеї “Щорс” Олександра Довженка.
Вірменський композитор Араратян Вааг Георгійович створив солоспів на текст “Заповіт” (1938). Грузинський композитор Баскаков Анатолій Олексійович 1954 року написав музику до “Заповіту”. Загалом існує понад 60 музичних інтерпретацій “Заповіту”[2].