Хто такі нормани?


Хто такі нормани? Повідомлення про норманів розповість про їх спосіб життя та вірування.

Хто такі нормани?

Нормани — це одна з назв північних народів. Скандинавський півострів завдовжки майже 2000 км — найбільший у Європі. Здавна його заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто «людьми Півночі».

Більшу частину Скандинавського півострова займали ліси та гори. Земля була малопридатною для землеробства, тому в житті скандинавів велике значення мало море, а їхніми головними заняттями були мореплавство, рибальство, скотарство та мисливство.

На світанку епохи Середньовіччя нормани жили племенами, кожне з яких очолював ярл, або конунг. Це був військовий вождь, який мав добре озброєну дружину, і кожен воїн давав йому клятву вірності.

Наприкінці VIII ст. в Скандинавії налічувалося не більше 2 млн жителів. Однак із початку IX ст. населення починає зростати. Цей приріст, а також пов’язана з ним нестача засобів до існування, спонукали скандинавів здійснювати набіги на сусідні землі. Такі походи організовували та очолювали вихідні зі знатних родин. Так, у VIII ст. з’явилося чимало «берегових вождів», які були безземельними, але мали хоробрі серця. Навесні вони лаштували кораблі та зброю, набирали загін відважних воїнів і вирушали в далеке плавання. Часто перед відплиттям догори підкидали спис і за напрямком його падіння визначали шлях майбутнього походу.

Як називалися кораблі норманів?

Мореплавство було відоме жителям Скандинавського півострова з давніх-давен. Вони добре вивчили морські шляхи та вправно пересувалися вздовж берегів вузькими й звивистими затоками — фіордами. Нормани були чудовими суднобудівниками, а їхні кораблі на той час вважалися найкращими. Із VIII ст. скандинави будували вже вітрильні багатовесельні кораблі, довжина яких сягала 20 і більше метрів, а ширина — від 4 до 5 метрів. Такі судна вмішували до 150 осіб. У разі погреби їх можна було перенести на руках. Корма й ніс корабля мали загострену форму, тому для зміни курсу досить було тільки переставити весла. Корабель мав вітрило чотирикутної форми, яке часто фарбували в червоний колір.

Самі нормани з гордістю називали свої кораблі » Кіньми моря «. Ніс корабля прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія. За тогочасними віруваннями, це надавало кораблю магічної сили, боронило його від злих духів і відлякувало ворогів. Коли нормани приставали до берега й витягували корабель на сушу, то голову звіра знімали, щоб не розгнівати місцевих богів. Жителі Півночі давали кораблям імена («Дракон», «Великий змій»), дорожили ними й берегли їх.

Оскільки морських карт не було, то нормани знаходили дорогу за сонцем і зірками чи за обрисами землі.

Духовний світ норманів

Релігією норманів було Язичництво. Усе починалося зі звичайного обожнювання явищ природи. Поступово створилася багата міфологія, складена з історій про войовничих героїчних богів, які жили в Асгарді — скандинавському Олімпі.

В Асгарді володарювали три головні боги Один, Тор і Фрейр. Із-поміж них верховним богом був Один — бог війни та мудрості. Він був однооким, бо віддав друге око в заклад, щоб набратися мудрості і знань. Скандинавські народи уявляли, що Один проноситься над світом на восьминогому копі з вірними супутниками-воронами — Думкою і Пам’яттю. Ці ворони щоднини облітали світ і сповіщали йому про все, що побачили й почули. Дружиною Одина була богиня-красуня Фрігт. яка славилася своїм милосердям. Вона піклувалася про здоров’я дорослих і дітей, була покровителькою шлюбів, утіленням родючості.

Крім головних, у норманів були й інші боги, а також ельфи, добрі та злі духи тощо. Особливо цікавими є легенди про потворних маленьких тролів, які оберігали заховані в скелях або під землею скарби.

Релігійні ритуали стали важливим елементом повсякденного життя північно-європейських народів. Місця, у яких вони поклонялися богам, вважалися священними. Як правило, це відбувалося під відкритим небом — у гаю чи на узгір’ї, на галявині чи біля скелі, на луці чи біля потічка. Мали нормани також святилища — освячені храми. Проте вони не збереглися до наших днів, бо внаслідок християнізації були повністю знищені.