Вірш “Хто вам сказав, що я слабка…” Лесі Українки свідчить про незламність поетеси і її віру в безсмертя поетичного слова.
“Хто вам сказав, що я слабка…”
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
“Хто вам сказав, що я слабка…” аналіз
Тема – уславлення мужності і нескореності людського духу.
Навіть попри смертельну недугу Леся Українка продовжувала творити, вона жадала праці і ненавиділа жалість до себе. Іван Франко, дивувався з того, що “у цієї “слабосилої хворої дівчини” стільки мужності, стільки любові до життя, стільки пристрасті в художньому слові, що з нею не зрівняється жодний поет-мужчина, бо чоловіча лірика тієї пори часто хибувала нотками безнадії, розпачу, розгубленості”.
Ви можете розширити аналіз “Хто вам сказав, що я слабка…” додавши ідею, жанр, художні засоби вірша через форму коментарів.