Велике серце маленької Хухи
(за казкою В. Короліва-Старого “Хуха-Моховинка”)
Добро буває різним і іноді навіть дивним. Але від цього воно не перестає бути добром.
Такі думки з’явилися у мене після того, як була прочитана казка В. Короліва-Старого “Хуха-Моховпнка”. У ній розповідається про казкову істоту Хуху. Її не кожен може побачити, а тільки той, хто добрий і порядний. Ці істоти можуть змінювати колір залежно від того, де вони знаходяться.
Та, виявляється, хухи можуть робити багато добра. Вони завжди допомагають тим, хто цього потребує. Наприклад, маленька Хуха-Моховинка врятувала козу Лиску, яка заплуталася у сітці.
Та найбільше мене вразив інший вчинок Хухи: коли вона врятувала злого діда, який зруйнував її хатку і хотів зарубати її своєю сокирою. На мою думку, так може зробити тільки надзвичайно добра істота, бо це є вияв благородства. Хухи – дивовижні істоти. Вони добрі, не пам’ятають лихого, “всі хухи на світі ніколи не шкодять людям, а навпаки, дуже часто їм допомагають”.
Звичайно, це казка, але у ній багато мудрості. Маленька Хуха має справді велике і благородне серце, сповнене любові до людей, до життя. А ще Моховинка уміє прощати, хоча я точно знаю, що це дуже важко робити.
Іноді мені хочеться, щоб поруч зі мною була така Хуха-Моховинка, яка б завжди мене охороняла і навчала доброти.