Біографія в датах Ясунарі Кавабата відомого японського письменника викладена в цій статті. Хронологічна таблиця життя і творчості наводять основні дати в житті письменника Ясунарі Кавабата.
Ясунарі Кавабата хронологічна таблиця
11 червня 1899 – Народився в селі Акутагава, неподалік від Осаки в сім’ї лікаря, що займався приватною практикою. Батько письменника був високоосвіченою людиною, захоплювався літературою та мистецтвом.
1901 – Від туберкульозу помирає батько письменника.
1902 – Від туберкульозу помирає мати. Разом з бабусею переїжджає в Ібаракі.
1906 – Помирає бабуся.
1912 – У Ібаракі надходить в середню школу.
1914 – Помирає дідусь. Родичі, що жили в Осаці, по материнській лінії забирають дитину до себе, однак для продовження занять у школі Кавабата знову повертається в Ібаракі, де поселяється в шкільному гуртожитку. Мотиви сирітства в подальшому не раз знайдуть своє відображення в його творах.
1917 – Закінчує середню школу в Ібаракі і надходить у старшу школу при Токійському університеті. У шкільні роки захоплюється живописом, мріючи стати художником, проте вже до 15 років зосереджується на літературі. До цього ж часу відноситься захоплення скандинавської літературою (насамперед Стріндбергом), а також творами японських авторів, які належали до групи “Сіракаба”.
1918 – Здійснює першу подорож на півострів Ідзу.
1920 – Надходить на філологічний факультет Токійського університету (відділення англійської філології).
1921 – Переходить на відділення японської філології Токійського університету. Починає свій шлях у літературі, дебютувавши з оповіданням “Картини поминання полеглих на війні” і увійшовши до складу редакції випускається в університеті студентського літературного журналу “Нова течія”.
1924 – Закінчує Токійський університет, отримавши ступінь бакалавра мистецтв. У жовтні в числі 14 письменників утворює групу літераторів-модерністів, які назвали себе неосенсуалісти. Група починає видавати журнал “Літературна епоха”. Об’єднання неосенсуалісти розпадається через чотири роки.
1925 – Опубліковані ранні оповідання “Щоденник шістнадцятирічного” і “Почуття сироти”.
1926 – Опублікована популярна повість “Танцівниця з Ідзу”.
1929 – Публікація повісті “Веселі дівчата з Асакуса”
1931 – Роботу над повістю “Видіння в кришталевій кулі” (залишилася незакінченою). Повість “Голки, скло і туман”. Одружується.
1932 – Повість “Елегія”.
1933 – Опубліковано оповідання “Птахи і звірі” (залишився незакінченим).
1934 – Призначається членом Консультативної ради з літератури, створеного під егідою Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ. Закінчує роботу над автобіографічною повістю “Листи до батьків”. Двічі відвідує гарячі джерела в Юдзава, де починає роботу над романом “Снігова країна”.
1935 – Опублікована перша частина роману “Снігова країна” в журналі “Ніхон хьорон”. Наступні частини поступово виходять в різних журналах до травня 1937 року.
1942 – приступає до робіт над романом “Майстер гри в го” (“Мейдзін”) за мотивами раніше опублікованих журналістських заміток (закінчений в 1954 році). Вступає в Японське літературне товариство служіння вітчизні, курує Управлінням інформації при кабінеті міністрів.
1943 – удочеряє дитину свого двоюрідного брата з Такацукі (Осака). Опубліковані “Місце народження” (залишилося незавершеною), “Захід”, “Ім’я батька” і “Дорога Токайдо”.
1945 – Протягом місяця працює в якості військового кореспондента у військовій частині, розташованій в префектурі Кагосіма.
1946 – Починає співпрацю з створеним в тому році журналом “Нінген”.
1948 – Обирається 4-м президентом японського відділення ПЕН-клубу.
1949 – Опубліковані “Стогін гори”, “Тисячокрилий журавель” та ряд інших ключових для всієї творчості Кавабати робіт.
1950 – Продовжуючи традицію, започатковану Дзюн’їтіро Танідзакі в 1934 році, видає “Нову хрестоматію з літератури”, де в популярній формі у вигляді есе розкриває для читачів творчість таких японських письменників, як Акутагава Рюноске, Кікуті Кан, Ісікава Дзюн та ін.
1955 – Опублікована повість “Озеро”. Завершує роботу над своїм наймасштабнішим за обсягом твором “Токійці” і повістю “Бути жінкою”.
1957 – В якості віце-президента міжнародного ПЕН-клубу головує на міжнародному конгресі його членів в Японії (у Токіо та Кіото).
1957 – У журналі “Синтеся” починається публікація повісті “Сплячі красуні”.
1961 – Нагороджений Орденом культури. Починає писати повість “Стара столиця”, для роботи над якою тимчасово переїжджає в Кіото.
1962 – Опублікована повість “Стара столиця”.
1964 – Опублікована сюрреалістична повість “Рука”. Розпочато роботу над повістю “Кульбаби”.
1968 – Нагороджений Нобелівською премією з літератури “за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості”.
1970 – Відвідує Тайвань і Корею.
16 квітня 1972 – У квітні гине від отруєння чадним газом у своєму робочому кабінеті. Основна версія – самогубство. Причини досі залишаються нез’ясованими.