Твір “Є в коханні і будні, і свята” Ви можете написати самі скомпонувавши його з різних варіантів.
Твір на тему “Є в коханні і будні, і свята”
На перший погляд, це твердження здається хибним, адже кохання – це свято, це піднесення душі, а будні частенько називають сірими. Хіба може бути буденним кохання?
Та потім розумієш: свята не може бути без буднів. Свято не може тривати вічно. То й що ж тоді, виходить, кохання з’являється як свято і йде у небуття з понеділка? Усі ми знаємо, що так не буває. Кохання справжнє завжди з людиною: воно не тільки святково яскраве, але й тихе та лагідне, коли зігріває у будні, робить людину щасливою щодня. Мабуть, слід зрозуміти це від самого початку, аби не розчаровуватися. Кохання – це щастя, якого потребує людина щодня, і в будні, і в свята. Тому і є в коханні “і будні, і свята”.
Підтвердженням цього можна назвати багато літературних творів, присвячених темі кохання, сім’ї, побуту. Наприклад, у романі П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” зображено не тільки свято кохання Чіпки та Галі, але й будні, що стали нездоланною перешкодою для щастя. Та й у повісті І. С. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” після свят у коханні Карпа та Мотрі, Лавріна та Мелашки настають будні. Отож виходить, і справді “є в коханні і будні, і свята”, як писав поет В. Симоненко.
Прикладом може бути історія шлюбу В. Сосюри і стосунків поета з дружиною. Які прекрасні вірші присвятив Сосюра Марії Гаврилівні – “синьоокому щастю й горю”. І які страшні будні чекали на них. Та після ув’язнення дружини пост зустрів її на вокзалі й на руках ніс додому, як розповідають його сучасники. Свята й будні сплелися в цьому вчинку співця кохання, як і в усьому житті.
Отже, з усього сказаного можна зробити висновок: “Є в коханні і будні, і свята”.
Твір “Є в коханні і будні, і свята”
Про кохання сказано і написано багато. Воно наповнює людське життя смислом, перетворює сіру буденність на свято. Кохання може повністю змінити людину, примусити робити багато таких вчинків, які іншим здаються безглуздими. Але що ж це таке – справжнє кохання?
Кожна людина може дати свою відповідь на це легке й одночасно складне питання.
Одним кохання дарує крила, надихає на високі вчинки – і вони стають героями, здійснюють подвиги заради коханої; іншим приносить натхнення – і з’являються присвячені лише тій єдиній твори мистецтва, які стають справжніми перлинами у творчій скарбниці людства. Хтось дарує квіти, хтось співає серенади, хтось плаче через нещасне кохання. І це чудово, бо саме кохання має силу облагородити душу людини, очистити її від всякої скверни, наблизити до прекрасного.
Але кохання настільки сильне, настільки й тендітне, його легко втратити, знищити, спаплюжити. І є багато таких факторів, що перевіряють це почуття на стійкість. Одним з них є розлука. Хтось сказав, що розлука робить сильнішим вогонь справжнього кохання, а слабке може згасити назавжди. І це дійсно так, бо лише по-справжньому закохані люди здатні винести довгі, дні, місяці, а може, й роки розлуки, не забувши образ коханого, не загубившись у потоці нових відчуттів.
Випробує силу кохання і час. З плином часу почуття можуть втратити свою силу, гостроту, свіжість, люди звикають один до одного, починають помічати недоліки, негативно реагувати на зауваження. Тоді кохання може піти від них, люди стають абсолютно чужими один одному, їх ніщо не може поєднати. Це дуже сумно, але, як мені здається, то не було справжнє кохання, бо якщо люди дійсно люблять один одного, вони пройдуть крізь усі перешкоди й випробування.
Наше життя – це не рівна, встелена трояндовими пелюстками дорога, на нашому життєвому шляху трапляються злети і падіння, часом буває дуже складно і здається, що виходу немає, що ти вже не в змозі йти далі. І як добре, коли поряд є людина, яка підтримає тебе у важку хвилину, подарує свою любов і ніжність, дасть мудру пораду і ніколи не зрадить. А це може зробити лише по-справжньому любляча людина. Мабуть, не буває родин, у яких не було б якихось труднощів, силу кохання яких неодноразово випробовували і розлука, і час, і якісь спокуси, і життєві труднощі. І тільки дійсно віддані один одному люди проходять крізь усі ці випробовування, а їхнє взаємне кохання тільки зміцнюється. Дійсно, в коханні і будні, і свята, а той, хто це розуміє, здатний пронести своє почуття крізь все життя. Тому такою чарівною та надзвичайною здається мені любов двох стареньких людей, які зберегли ніжність, щирість почуттів і не уявляють життя один без одного.
Кохання – це дар, і ми повинні розуміти це і берегти його. Часто досить лише необачного слова, погляду, щоб розбити чиєсь серце, зруйнувати чудове почуття. Кохання не терпить егоїзму, бо інтереси та погляди іншої людини стають для тебе якщо і не головними, то дуже важливими. Адже, як кажуть, закоханий розчиняється в іншій, коханій людині, він не ставить своє “я” вище за “я” іншого, а якщо це не так, то це вже не кохання.
Так, у кожного є своя відповідь на питання, що таке справжнє кохання? Але я можу впевнено сказати, що це не тільки блиск в очах, шалені вчинки та співання серенад. Це те. що, пройшовши випробування часом, залишається з людиною на все життя, це взаєморозуміння, взаємодовіра та взаємоповага. Це розуміння того, що нас двоє і це – важливіше понад усе у світі.