Євген Замятін Хронологічна таблиця життя і творчості російського письменника викладена в цій статті.
Євген Замятін хронологія
1884 р., 20 січня (1 лютого н. ст.) – гародився в місті Лебедяни Тамбовської губернії (нині Ліпецька область) в родині священика.
1902 р. – закінчив гімназію у Воронежі; вступив на кораблебудівний факультет Петербурзького політехнічного інституту.
1905 р. арешт за більшовицьку агітацію; висланий в Лебедянь під нагляд поліції.
1908 р. нелегально повернувся в Петербург; закінчив інститут за спеціальністю – морський інженер. Публікація першого оповідання “Один”.
1911 р. почав викладати в Політехнічному інституті, одночасно працював інженером. Висланий з Петербурга, оселився в Сестрорецьку, потім – в Лахті.
1913 р. написані повісті “Повітове”, “На задвірках”. Переїхав до міста Миколаїв.
1914 р. – за повість “На задвірках” був притягнутий до суду і засланий в Кемь.
1916 р. – відбувши заслання був відряджений до Англії для спостереження за будівництвом криголамів для російського флоту. Вийшла перша збірка прози “Повітове”.
1917 р. повернення в Росію. Повість “Остров’яни”.
1918 р. створена серія оповідань, казок, повістей: “Північ”, “Ловець людей”, “Дракон” та ін.
1921 р. Написані роман “Ми”, стаття “Я боюся”. Організував групу молодих письменників “Серапіонові брати”.
1927 р. видання роману “Ми” російською мовою в празькому емігрантському журналі “Воля Росії”. Вихід збірки “Чекають безбожні розповіді” (Москва).
1928 р. обрання головою Всеросійського союзу письменників.
1929 р. вийшло в світ зібрання творів у 4 томах. Початок політичного цькування письменника в СРСР. Виходить зі спілки письменників.
1931 р. лист І. В. Сталіну з проханням дозволити від’їзд з СРСР. Виїхав до Берліна, потім до Парижа.
1935 р. участь у роботі Міжнародного конгресу на захист культури (як представник СРСР).
1937 року, 10 березня – помер в Парижі; похований в Тійє (передмістя Парижа).