“Євгеній Онєгін” особливості роману
Роботу над романом Пушкін Розпочав 1823 року в Кишиневі. 4 листопада того ж року він писав В’яземському: “Стосовно моїх занять, я тепер пишу не роман, а роман у віршах – диявольська різниця…” У чому ж ця різниця? Писати віршами, тім більше, писати віршами роман – це означало для Пушкіна писати принципово по-іншому, ніж прозою, коритись зовсім іншим художнім законам, створювати зовсім інший за своєю внутрішньою структурою художній світ. Вірші у більшій мірі, ніж проза, дозволяють відходити від звичного та традиційного, тому що поет відчуває себе у світі віршів вільнішим.
У своїй розповіді він може опускати деякі обов’язкові для прозового твору зв’язки та вмотивування, змішувати часові та просторові плани, дозволяти більше стильової та художньої гри, уникати деяких ліній сюжету і, за бажанням або за внутрішньої потреби, знову повертатись до неї. У віршах стає можливим і припустимим використання “неточного” слова, яке здатне зберегти те, що Пушкін найбільше цінував,- “живой, теплый, внезапный отпечаток мыслей, чувств, впечатлений”.
Де відбуваються події роману?
Дія відбувається в Петербурзі (1, 8 глави роману), у Москві (7 глава), у провінції – у селі (2, 7 глави). Епоха, зображена у творі,- період царювання Олександра І (між війною 1812 року і грудневим повстанням). Дія відбувається протягом 10 років. При цьому перші 16 років життя Онєгіна описані лише в 3 строфі 1 глави, а наступним 8 рокам присвячено увесь роман, крім ліричних відступів. Двом рокам життя в селі присвячені 5 глав роману (2–7); дія розпочинається влітку, у селі герой живе також осінь, зиму, дія 7 глави розгортається ранньою весною. Вісім років життя Онєгіна в Петербурзі описані як один день героя.
Соціальні прошарки суспільства у романі “Євгеній Онєгін”
Автор показав основні соціальні прошарки суспільства Росії: аристократичне світське товариство Петербурга, міську бідноту, помісне дворянство, московське світське товариство. Ці соціальні прошарки живуть закритим і зовсім різним життям. Єдності нема навіть усередині однієї соціальної групи: дворяни столичні, московські та провінційні мають різні духовні пріоритети, живуть різним духовним життям. У творі показані заняття та дозвілля дворян у столиці, місті, селі, узимку та влітку; описані інтер’єри міської квартири та поміщицької садиби, мода, гастрономія; є описи народних свят, прикмет та обрядів.
Економічний та культурний стан російського народу на початку ХІХ ст.
Реформи Онєгіна в селі свідчать про те, що почала розпадатись кріпосницька система. Освічені люди захоплювались новими філософськими течіями (згадується ім’я Канта, прихильником якого є Ленський). Онєгін слідкує за розвитком європейської науки. У зв’язку з цим згадуються імена Гібона, Гердера, Біша, Тіссо, Беля та Фонтенеля. На залишив автор осторонь і літературу: згадуються імена Руссо, Ричардсона, Сталь, Крюднера, Коттеня. Велику роль відігравав також театр (автор залишив нам характеристику авторів репертуару, постановників балету та відвідувачів театру).