Юлій Цезар біографія коротка відомого полководця Стародавнього Риму викладена в цій статті.
Юлій Цезар біографія скорочено
Народився в 100 або в 102 р. до н. е., 13 липня (в інших біографічних джерелах названа дата 12 липня), був продовжувачем знатного патриціанського роду Юліїв.
Завдяки такому походженню і зв’язкам свого сімейства молодий Цезар мав прекрасні передумови для подальшої блискучої політичної кар’єри. Юлій отримав дуже хорошу освіту, був гармонійно розвинений, чому сприяло фізичне виховання; все це також підготувало його майбутні успіхи.
У 84 р. до н. е. Цезар стає жерцем Юпітера, проте встановлена в 82 р. до н. е. диктатура Сулли значно погіршила його становище, він втратив посаду. Крім того, від нього вимагалося розлучитися з дружиною, на що колишній жрець відповів відмовою. Через це у нього відібрали батьківську спадщину, а у його дружини конфіскували майно. Загрози безпосередньо життю і здоров’ю з боку Сулли не було, диктатор його помилував, хоча ставився насторожено. Проте Юлій Цезар, щоб уникнути можливих репресій відбув в малу Азію, де перебував на військовій службі.
У 78 р. до н. е., коли Сулла помер, Юлій Цезар повернувся в Рим і активно включився в громадське життя. Він часто виступав в суді і, щоб бути більш майстерним оратором, навчався у знаменитого Ритора Молона на Родосі. Його кар’єра почалася з призначення жерцем-понтифіком і військовим трибуном. На цій посаді він активно виступав за те, щоб прихильники Марія були відновлені в правах. У 65 р. до н. е. Цезар стає дуже популярною особистістю — цьому посприяло обрання його еділом. В рамках цієї посади він влаштовував хлібні роздачі; також в його веденні була організація святкувань, урочистих подій, міський благоустрій, гладіаторські бої. У 52 р. до н. е. Цезар — претор, потім протягом двох років він був намісником провінції Іспанія Далека. Знаходження на цій посаді продемонструвало, що Цезар мав видатні адміністративні здібності, добре знав військову справу.
У 60 р. до н. е. Юлій Цезар вступив в добровільний політичний союз з М. Крассом і Г. Помпеєм, які були помітними фігурами на політичному небосхилі. Наслідком створення цього т. зв. першого тріумвірату стало обрання Цезаря консулом. Сталося це в 59 р. до н. е. е. Разом з Цезарем на цю ж посаду був призначений Бибул, проте він виконував обов’язки, швидше, формально. Цезарю-консулу вдалося втілити в життя цілий ряд законів, спрямованих на зміцнення державної системи. Він роздав ветеранам землі, зменшив на третину відкупну суму податків і т. п., завдяки чому привернув на свій бік велику кількість людей.
Коли термін консульства закінчився, Гай Юлій Цезар став проконсулом Галлії. У його повноваження входила можливість, набравши війська, здійснювати військові дії. Цезар скористався правом і, продемонструвавши видатні стратегічні і дипломатичні таланти, вміння бачити ситуацію і користуватися нею, провів успішне завоювання заальпійской Галлії (походи 58-51 рр. до н. е.). Цезарю вдалося не тільки відбити напади німців — він сам (і це було в римській історії прецедентом) виступив з легіонами за Рейн. Цезар прославився як видатний полководець, який мав величезний вплив на підопічних, силою слова міг надихнути воїнів. Важливу роль грав і особистий приклад: Цезар, витривалий і відважний, в будь-яку погоду з непокритою головою, незмінно очолював армію.
Коли в 53 р. до н. е. один з членів таємного союзу, Красс, загинув, почався новий етап біографії Цезаря як політика: між ним і Помпеєм розгорілася боротьба за одноосібне володіння владою. Цезар прекрасно розумів, що і в Римі, і в військах він має величезний авторитет, і тому зважився на бойові дії. У 49 р. до н. е., 12 січня, разом з солдатами 13-го легіону він зробив увійшов в історію — перехід через річку Рубікон. Бої тривали не один рік, Помпей був змушений рятуватися втечею в провінції, що знаходилися в Азії, після чого в Єгипті був убитий. За переказами, Цезар оплакав загибель свого колишнього союзника і суперника, коли йому привезли його голову.
Повернувшись до Риму, Юлій Цезар відчував себе переможцем. Ним влаштовуються масштабні видовища, воїни отримують з його рук нагороди, а народ — щедрі частування. Його призначають на 10-річний термін диктатором, а через якийсь час нагороджують титулами «батька вітчизни», «імператора». Цезар, перебуваючи в новому статусі, видає закони про міське управління, про римське громадянство, закон, спрямований проти розкоші і скорочує в Римі роздачі хліба. Ним же проводиться реформа Календаря, названого відтепер в його честь. При тому, що в Римі зберігалася республіканська форма правління, влада Цезаря стає практично необмеженою, тому що головні республіканські посади, наприклад, консула і диктатора, дістаються саме йому.
У міру того як влада Цезаря росла і зміцнювалася, в суспільстві, особливо серед затятих прихильників республіки, зріло обурення. Група супротивників, серед яких були Марк Юній Брут (про нього ходили чутки як про позашлюбного сина імператора) і найближчий соратник Кассій, вирішила позбавити його життя. Здійснено цей намір було 15 березня 44 р. до н. е. прямо на засіданні сенату. Накинувшись на Юлія Цезаря з кинджалами, змовники завдали йому безліч ран, і від однієї або від декількох з них або від втрати крові той помер.
Ім’я Цезаря залишилося в історії, головним чином, завдяки його непересічній, багато в чому неоднозначній державній, політичній діяльності, таланту полководця. Однак він заявив про себе і як талановитий письменник, хоча діяльність на цьому поприщі була для нього не самоціллю, а, скоріше, одним з допоміжних методів політичної боротьби. До сьогоднішнього дня збереглося два його твори — «Записки про галльську війну», а також «Записки про громадянську війну», які вважаються класикою латинської прози. Відомо, що його перу належав трактат по граматику, кілька памфлетів і віршів, збірки листів та промов. Діяльність Юлія Цезаря виявилася настільки масштабною, що розвиток усієї Західної Європи під її впливом зазнав кардинальних змін в сфері політики і культури.