Біографія Юрія Хмельницького скорочено викладена в цій статті
Юрій Хмельницький – молодший син видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького. Здобув блискучу домашню освіту та навчався в Києво-Могилянській колегії. Після смерті свого батька був проголошений гетьманом України в 1657 році.
Юрій Хмельницький біографія коротко
Народився близько 1641 року.
Навчався в Київському колегіумі. Волею свого батька намічений на гетьманство, втім на Чигиринській нараді 27 серпня1657 року гетьманом було обрано Івана Виговського.
Після смерті свого старшого брата Тимоша він стає єдиним спадкоємцем на батьківську булаву. Юрій Хмельницький – єдина кандидатура в історії гетьманської України, яка висувалась тричі на посаду гетьмана. Звичайно, не останню роль зіграв авторитет і слава його батька, але доля немов би сама відстрочувала ці події. Своє гетьманування Юрій розпочав з нової присяги Московії та підписання Переяславського договору в 1659 році. За ним Україна повністю втрачала свою незалежність та стала автономною частиною Російської імперії.
Не маючи досвіду управлінця та не будучи вправним політиком, можна сказати, що за нього майже все виконувала старшина. Під її впливом було підписано Чуднівський договір у 1660 році. Зрозумівши, що він не може реалізуватись як політик і керівник Юрій Хмельницький зрікається булави та стрижеться в ченці. Але тим самим слідкувавши за політичною ситуацію в країні. Після внутрішньої боротьби за владу він вирішує в 1669 році повернутись до козаків. Відчуваючи, що його недолюблює не тільки козацька старшина, а в власний народ за його невдалі договори з чужоземними країнами Юрій вирішує спиратися на турків як на вірних соратників. Платячи, на його думку, народові тим самим, що і він йому, – а саме катуваннями, податками, стратами Юрій викликав недовіру навіть у турецьких правителів. Не дивлячись на те, що за допомогою Порти його було зроблено володарем “Руського князівства”, все таки юний політик поплатився своєю голову за необдумані дії – в 1681 році було підписано Бахчисарайський договір та через невдалі спроби об’єднати Україну.
У 1678–1679 роках хотів за допомогою османського і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося створити міцної влади. Південне Правобережжя щораз більше знелюднювалося, люди втікали за Дніпро.
Його було страчено владою Туреччини у 1685 році в Переяслав-Хмельницькому.
Цікаво, що свої документи він підписував не Юрій Хмельницький, а “Гедеон Георгій-Венжик Хмельницький, князь сарматський і гетьман запорозький”. Звичайно, цей титул можна було сприймати і з гумором, до чого, зрештою, вдавалися й історики. Але можна й поміркувати над ним. Не такий він уже й безпідставний. В імені “Венжик” Юрій натякав на покревенство з давнім гетьманом Венжиком Хмельницьким. Величаючи себе “князем сарматським”, підкреслював свій праслов’янській родовід. А титул “гетьмана запорозького” давав йому щасливу нагоду уникати слів “Правобережної України” та уникати конфліктів із козацькою старшиною.