“За сонцем хмаронька пливе” – це пейзажна поезія Т. Шевченка. Художні засоби вірша “За сонцем хмаронька пливе” наведені в цій статті.
“За сонцем хмаронька пливе” аналіз
Тема вірша “За сонцем хмаронька пливе” : змалювання вечірньої пори та очікування нового дня.
Ідея “За сонцем хмаронька пливе” : туга за рідним краєм, його чарівною природою.
Основна думка : батьківщина – рідна домівка.
Жанр “За сонцем хмаронька пливе” : пейзажна лірика.
Художні засоби “За сонцем хмаронька пливе”
- Епітети: червоні поли, синє море, рожевою пеленою, хмароньку рожевую, туман сивий, тьмою німою. Метафори: хмаронька пливе, поли розставляє, сонце спатоньки зове, серце одпочине, серце заговорить, туман оповиє душу. Порівняння: мов мати дитину, неначе ворог, мов матері діти.
Прекрасна пейзажна картина розгортається у вірші Т. Шевченка “За сонцем хмаронька пливе…” Побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що “неначе ворог”. Сонце – уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, – у, темряви, небезпеки. Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.