«Заворожи мені, волхве…» Ліни Костенко

Вірш «Заворожи мені, волхве…» Ліни Костенко вражає щирим уболіванням за долю культури українського народу. У ній Ліна Костенко стверджує, що всюди повинна панувати правда.

«Заворожи мені, волхве…» Ліна Костенко

«Заворожи мені, волхве!
Заворожи мені, волхве…»
Сидить по мавпі на зорях, на місцях.
Респектабельні пілігрими
в комфортних «Волгах»
«ходять» по шевченківських місцях.
Вербують верби у монографії.
Вивчають біо — і гео-графію.
Полюють в полі на три тополі…

А цікаво, багато б із них потрафили
пройти шляхами його долі?

Давайте чесно,
не кнопки ж ми й не педалі.
Що писав би Шевченко
в тридцять третьому,
в тридцять сьомому роках?
Певно, побувавши в Косоралі,
побував би ще й на Соловках.

Загартований, загартований,
прикиданий землею, снігами, кременем
досі був би
реа
білі
тований.
Хоч посмертно, зате — своєвременно.

Звісило з трибуни блазенський ковпак
забрехуще слово.
Було так, було так, було так, було так…
А може, було інакше?
«Чуєш, батьку?
Чую, синку!..»
Пропадали ж люди ні за гріш.
Передсмертно лаявся Куліш.
Курбас ліг у ту промерзлу землю!
Мовчимо.
Пнмося у багет.
Як мовчанням душу уяремлю,
то який же в біса я поет!?

Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.

Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Заворожи мені, волхве…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

«Заворожи мені, волхве…» Ліни Костенко