“Захар Беркут” характеристика Тугара Вовка
Образ Тугара Вовка у повісті “Захар Беркут” Івана Франка – образ зрадника батьківщини. Цитатна характеристика Тугара Вовка наведена в попередніх статтях.
“Захар Беркут” характеристика Тугара Вовка
Тугар Вовк – тухольський боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини.
Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу За Максима Бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
Портрет і зовнішність Тугара Вовка
“…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів”.
Риси характеру Тугара Вовка
А) підступність;
б) хитрість;
в) гордість;
г) зарозумілість;
д) корисливість;
е) улесливість.
Тугар Вовк – не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він – подвійний зрадник.
Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.
На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.