Загальна характеристика збірки “Басни харьковскія”
Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова, Г. Сковорода Написав знамениту збірку байок “Басни харьковскія”.
Перша половина її (15 байок), очевидно, створена у 1769 р., бо сам автор повідомляє, що “полтора десятка басен” він написав “в седьмом десятке нынешняго века, отстав от учительской должности”.
Друга половина збірки написана 1774 р. в селі Бабаях, і тоді ж Г. Скворода надіслав увесь збірник з 30 байок до свого приятеля П. Ф. Панкова з листом-посвятою, в якому висловив свої погляди на жанр байки.
У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок Антонія Радивиловського, байок з риторик і поетик, а з іншого – виступав як новатор, що розширює ідейно-тематичні обрії байки, виводить її на шлях самостійного розвитку.
Григорій Савич визначав байку як “мудрую играшку, що в собі ховає силу”. Ця розумна штука “сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина… картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна”. Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди.
Ідейно-тематична спрямованість байок шкільного репертуару була досить обмеженою потребами практичної моралі. Як і його попередники на ниві байкарства, Г. Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості – розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість – визначають учинки кожної людини.
Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та сластолюбства, нестримного прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість багатства. Серед байок є також такі, які спрямовані проти ненаситного и зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами.
Отже, філософ-байкар вважав, що відтворення істини є характерною рисою байки: “Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смешной своїй шелухе не заключает зерно истины, похожа на орех свищ”.
Ознаки байок Г. Сковороди:
- писані прозою; здебільшого побудовані на діалогах і контрастах; розмова дійових осіб часто носить полемічний характер; містить дві частини: фабулу (коротка розповідь, діють переважно алегоричні уособлення – звірі, птахи, комахи, явища природи, предмети, іноді люди) і сентенції; стислість і динамічність; сатирична спрямованість; наявність моралі (“сили”) – народна приказка, прислів’я, стисла або влучна мораль.