“Життя – це сон” – п’єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барки, написана в 1632-1635 рр.
“Життя – це сон” аналіз твору
Жанр “Життя – це сон”: Свій твір Кальдерон називав “комедією”, хоча так його можна назвати лише умовно.
Провідний мотив твору “Життя – це сон” – трагічний хаос життя, неможливість протистояти долі і небажання миритися з цим.
Ідея твору “Життя – це сон” – гірке розчарування.
Композиція “Життя – це сон”
“Життя – це сон” – п’єса з трьох “хорнад” (дій). Слово “хорнада” має іспанські корені і позначає “життєвий шлях людини, пройдений за день”. Художній час драми якраз і складається з трьох днів: в перший (Сехисмундо – в’язень у в’язниці) – відбувається розстановка героїв на конфліктних позиціях, у другій (Сехісмундо – принц в палаці) – напруга досягає кульмінації, в третій (Сехисмундо – ув’язнений і майбутній король) – відбувається розв’язка.
Три хорнади стають в п’єсі і трьома етапами дорослішання людської душі.
Головний герой “Життя – це сон” – польський королевич Сигізмундо – народився під зловісною зіркою. його батько, король Басиліо, дізнався із гороскопа, що зазнає приниження і горя від сина, який скине його з трону, ставши дорослим. Щоб пророцтво не здійснилося, король наказує тримати закутого в кайдани Сигізмундо з малих літ у вежі серед диких гір у повній самотності. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,- Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья. Душу Басиліо гризе каяття, і він на повноліття Сигізмундо повертає його до двору, приспавши перед тим чаклунським зіллям.
Сигізмундо, прокинувшись у розкішному палаці в оточенні улесливих придворних і слуг, стає необмеженим володарем усієї держави. Від Клотальдо юнак дізнається про таємницю свого народження. Молодого королевича охоплює жадоба помсти за наругу над його тілом і душею, адже дати життя і перетворити його на пекло, безвихідні страждання і муки – найганебніша жорстокість, нічим не виправдана тиранія. Саме так висловлюється в розмові з батьком Сигізмундо. Засліплений звірячими інстинктами, він кидає в провалля слугу, який насмілився перечити йому, провокує ганебний двобій зі своїм двоюрідним братом, московським герцогом Астольфо, намагається силою оволодіти Росаурою, зазіхає на життя Клотальдо і навіть погрожує батькові, королю Басиліо.
Така поведінка сина не сподобалась королеві. Сигізмундо знову приспали і перенесли назад у вежу, а все пережите напередодні пояснили як сновидіння. Королевич збагнув усю глибину ницості життя, позбавленого будь-якого сенсу. У відчаї юнак розмірковує, навіщо прагнути щастя, радості, насолод, коли все це, можливо, є сновидінням. Зрештою, ніхто не може достеменно знати, чим є його власне існування – сном чи реальністю.
Але подальші події є реальними: армія не визнає чужоземця Астольфо за нового короля, повсталий народ вимагає собі за правителя Сигізмундо, а Басиліо виступає проти рідного сина. Але тепер Сигізмундо діє дуже обережно, щоб узяти й утримати у своїх руках владу. Передбачення гороскопа справджується: син бачить батька, скинутого з трону. Проте, пам’ятаючи про примарність реальності, виявляючи мудрість, королевич обіймає батька, вибачає йому жорстокість, повертає владу, тим самим перемагаючи фатальність долі.
Протистояння фатальної долі та людської свідомості в драмі Кальдерона показано як змагання ницих пристрастей і вищого обов’язку милосердя й добра. Кожна людина може протистояти долі й утвердити власну волю, якщо займатиме позицію добра і справедливості.