“Зимова ніч” Пастернак аналіз вірша
Вірш “Зимова ніч” Бориса Пастернака – один з кращих і найвідоміших його творів.
Віршовий розмір “Зимова ніч” – ямб
Художні засоби “Зимова ніч”
- метафори (жар спокуси, слізьми із нічника), уособлення (зліталися тіні, Ліпила віхола на склі), епітети (Хуртеча біла, сніжна, сива імла), рефреном (“Свіча горіла на столі. Свіча горіла.”). повтори (“мело, мело…”) інверсія (свічка горіла, сніжинки линули, лягали тіні). алітерація звуків “м”, “л”, “з”, “в” та асонанс “е”.
Він розпочинається гіперболою: “мело, мело по всій землі”. Це одразу змушує поринути у двобій стихій – сніжної заметілі і свічі. Вони протиставлені почуттям ліричного героя. Свіча для нього – символ добра і любові, символ незнищенності світу. Адже картина, намальована поетом, не тільки виразна, а й дуже емоційна:
Ліпила віхола на склі Круги і стріли. Свіча горіла на столі. Свіча горіла.
Метафора змальовує зовнішню стихію і світло свічі як символ прихистку, який дає її світло серед суцільної нічної заметілі. Це підтверджують і звукові образи: алітерації перших рядків – “л-п-л-в-х-л-скл”, “кр-стр” ніби передають звуки за вікном. Немов хтось з силою жбурляє об скло снігом. А на противагу заметілі тихі і впевнені звуки потріскування свічки: алітерації “св-ч-р-л-св-ч-р-л”. Картина виразно підтверджується асонансами. Якщо у перших рядках наголошені “и-і” переважають, то у наступних, ніби сперечаючись, втручається алітерація наголошеного “а”. Музичність вірша зачаровує, ніби це й справді дивна музика цієї заметільної ночі, а може, й цілого життя. Адже у вірші йдеться про життя, де:
Схрестились рук і ніг вузли, Схрестились долі. І все зливалося в імлі У сиво-білій.
Таким чином, аналізуючи вірш Б. Пастернака “Зимова ніч”, можна дійти висновків про певні характерні особливості його поезії загалом. Вона насичена метафорами, образи й предмети ніби взаємоприникають одні в одні, бо вони – частина світу. Поезія Б. Пастернака на диво музична й мальовнича завдяки гармонії звуку, кольору, образу й передусім таланту автора.