Які клітини крові здатні активно рухатись?

Лейкоцити Здатні самі активно рухатися подібно до амеби, проникати крізь стінку капілярів і виходити у міжклітинний простір. Лейкоцити виконують важливу функцію захисту організму від проникнення хвороботворних мікробів. При пошкодженні шкіри вони направляються із судин у тканини, до рани, де захоплюють бактерії і перетравлюють їх.

Цей процес активного захоплення і поглинання чужорідних живих організмів (бактерій, вірусів, мікро-скопич. грибків і ін), а також неживих частинок, що потрапили в організм, називається фагоцитозом, а лейкоцити, які його здійснюють, називаються фагоцитами.

Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, відрізняються від еритроцитів наявністю ядра й здатністю до активного руху за допомогою псевдоніжок, унаслідок чого вони можуть виходити з кров’яного русла й рухатися по тканинах­ організму. Лейкоцити бувають різними за розміром, формою ядер, властивостями цитоплазми та функціями.

За будовою лейкоцити поділяють на дві великі групи:

зернисті, або гранулоцити, незернисті, або агранулоцити.

Гранулоцити – нейтрофіли, еозинофіли та базофіли – мають у цитоплазмі велику кількість гранул, що забарвлюються різними барвниками. У гранулах містяться ферменти, необхідні для здійснення внутрішньоклітинного перетравлювання чужорідних речовин. Ядра всіх гранулоцитів розділені на 2-5 частин, з’єднаних між собою нитками. Тому їх іще називають сегментоядерними лейкоцитами. Свою назву клітини зернистого ряду одержали від барвника, що здатний їх забарвлювати: еозинофіли сприймають кислу фарбу (еозин) базофіли – лужну (гематоксилін), а нейтрофіли – і ту, й іншу.

До агранулоцитів належать лімфоцити й моноцити. Лімфоцити, найменші з-поміж лейкоцитів, мають велике округле ядро, оточене вузьким обідком цитоплазми. Найбільші агранулоцити – моноцити – мають ядро у формі бобу або овалу.

Лімфоцити поділяють на два класи – В-лімфоцити й Т-лімфоцити.

В-лімфоцити утворюються в червоному кістковому мозку, потім з них формуються клітини, що виробляють антитіла, Т-лімфоцити дозрівають утимусі – вилочковій залозі. Вони беруть участь у розвитку й збереженні імунітету